Війна... Минули десятиліття від того часу, як відгриміли бої Великої Вітчизняної війни на нашій

землі. Це була найстрашніша, найкривавіша війна століття. Скільки людей загинуло на фронтах,

мабуть, ніколи не підрахувати...

Війна... Скільки вона наробила горя, скільки життів забрала в небуття, скільки страждань

змусила винести? Але наші люди, наші ветерани, колишні воїни— все винесли, все витерпіли.

Що їм довелося перенести? І холод, і голод, і злидні, і страх. Вони мужньо пройшли цей етап в

історії, ніколи не опускаючи очей, ніколи не падаючи духом.

                    Зникають  журавлиними  клинами  ветерани,

            Ідуть  у  небуття  учасники  війни,

            Рідіють  вдів  ряди  і  тих,  хто  залишився

            У  окупацію  у  рідному  селі…

Дійсно так... Мало хто залишився досі живим... Пройшло багато часу... Та все залишається в

пам’яті людській! В нашій сім’ї пам’ять про цю війну буде жити завжди, буде жити вічно, адже мій

прадід по батьковій лінії брав у ній участь. Скільки разів я маленьким хлопчиком слухав від нього

розповіді про ті страшні події.

Мова піде про Козубовського Макара Івановича (04.08.1921 – 13.01.2006), уродженця і жителя

села Висоцьк Дубровицького району.

 

За життя він пізнав страждань і поневірянь; не випало йому закінчувати шкіл, коледжів чи

університетів... Натомість з раннього дитинства уже мусив заробляти собі на прожиття у

заможних хазяїв тодішнього Висоцька чи навколишніх сіл: обробляв поля, пас чужу худобу,

допомагав по господарству.

На навчання часу не було. Макар Іванович закінчив лише два класи польської школи.

Працючи по наймах, опанував теслярську справу; вмів гарно змайструвати піч чм грубку. Також

доля навчила добре хазяйнувати в господарстві. Мій прадід Макар умів навіть готувати смачні

страви. Він часто згадував: «Хотілдось працювати,- та не було  власної земельки...».

В 1939 році територія нашого села стала належати до Радянського Союзу. Життя почало налагоджуватися... Та не довго тривав такий період. Менше ніж через два роки на Україну навалились вороги- фашисти. Вони, як чорні круки, налетіли і на наше гарне, чудове поліське село Висоцьк.

Як та пташина, що захищає своє гніздечко від круків, став на захист рідного краю і прадід Макар.

Фронтові шляхи Козубовського М.І. пролягли по території України, Білорусії, прибалтійських держав: Литви, Латвії, Естонії. Йому прийшлось визволяти від фашистів і місто Кенігсберг, нинішній Калінінград.

Макар Іванович говорив: «На цьому плацтдармі німці чинили відчайдушний опір, та розуміння захистити рідний край, своїх братів і сестер, надихали мене, як всіх інших радянських бійців, на ратний подвиг.

За свою військову працю – захисника Вітчизни, за свій героїзм він був відзначений багатьма урядовими нагородами, орденами та медалями.

День Перемоги 1945-го Макар Іванович зустрів не на святкових площах, не в колонах переможців, а у військовому шпиталі, бо був тяжко поранений в ногу, і ще довго лікувався і після закінчення війни. Рани не проходять безслідно, вони завчасно підірвали його здоров’я.

Повернувшись додому прадід власноруч збудував собі невеличку хатинку, створив сім’ю, виростив доньку, мою бабусю Любов Макарівну. Навіть уже в похилому віці сам змурував для неї будинок. Весь час пропрацював робітником у місцевій лікарні.

Славна, добра, чуйна, доброзичлива була ця Людина. Таким прадідусь Макар запам’ятається мені на все життя.

 Наша гордість … 

Батьківщина відзначила Козубовського Макара Івановича урядовими нагородами. Та найкращою подякою йому завжди було добре слово, щира посмішка рідних, односельчан, знайомих.

 

Нагороди Козубовського Макара Івановича:

·        За військові заслуги:

- Медаль «За відвагу» (№ 2586215)

- Медаль «За відвагу» (№ 3194163)

- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

·        Ювілейні:

     - Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

- Нагрудний знак «25 років перемоги у Великій Вітчизняній війні»

- Медаль «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»

- Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»  

- Пам'ятний знак «50 років визволення України» 

- Медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»

- Медаль Жукова

- Медаль «Захиснику Вітчизни»

- Медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»

- Медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»

- Нагрудний знак «Ветеран війни»

- Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»

·        За трудові заслуги:

- Медаль «Ветеран праці»

·        Відзнаки Президента України:

             - Орден «За мужність» (№168359)

Медаль «За відвагу»

Медаль «За відвагу» заснована для нагородження за особисту мужність і відвагу, проявлені при захисті соціалістичної Вітчизни і виконання військового обов'язку.

Медаллю «За відвагу» нагороджуються військовослужбовці Радянської Армії, Військово-морського Флоту, прикордонних і внутрішніх військ і інші громадяни СРСР.

Нагородження медаллю «За відвагу» здійснюється за особисту мужність і відвагу, проявлені:

у боях з ворогами соціалістичної Вітчизни;

при захисті державного кордону СРСР;

при виконання військового обов'язку в умовах, пов'язаних з ризиком для життя.

Медаль «За відвагу» носиться на лівій стороні грудей і, за наявності орденів й інших медалей СРСР, розташовується після орденів.

Автор малюнка медалі — художник Дмитрієв С. І.

Медаль  «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» нагороджувалися:

- усі військовослужбовці та особи вільнонайманого штатного складу, які у лавах Радянської Армії, Військово-морського флоту або військ НКВC брали безпосередню участь у бойових діях на фронтах Великої Вітчизняної війни або забезпечували перемогу своєю роботою у військових округах;

- усі військовослужбовці та особи вільнонайманого штатного складу, які проходил службу в лавах Радянської Армії, Військово-морського флоту або військ НКВC у період Великої Вітчизняної війни, але вибули з них через поранення, хворобу або каліцтво, а також переведені за рішенням державних та партійних організацій на іншу роботу поза армією.

Медаль носиться на лівій стороні грудей, за наявності у нагородженого інших медалей СРСР розташовується після медалі «За оборону Радянського Заполяр'я».

Медаль Жукова

Медаль Жукова заснована відповідно до Рішення Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав від 26 травня 1995 року.

Відповідно до Рішення Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав від 26 травня 1995 року, підписаного від імені України, Указом Президента України Л. Д. Кучми № 198/98 від 18 березня 1998 року було постановлено нагородити медаллю Жукова учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років — громадян України.

Медаль «Захиснику Вітчизни» 

Нагородження медаллю «Захиснику Вітчизни» здійснюється Указом Президента України.

Нагородження медаллю «Захиснику Вітчизни» може бути проведено посмертно.

Указом Президента України Л. Д. Кучми № 1329/99 від 14 жовтня 1999 року з нагоди 55-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, за мужність і самовідданість, виявлені в боротьбі з фашизмом у роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років було постановлено нагородити відзнакою Президента України — медаллю «Захиснику Вітчизни»:

- ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які проживають в Україні;

- громадян інших держав, які брали участь у визволенні України від фашистських загарбників.

Нагрудний знак «Ветеран війни»

Нагрудний знак «Ветеран війни» вручається особам, що мають статус ветерана війни згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни.

22 жовтня 1993 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким визначила поняття і зміст статусу ветеранів війни; статтею 18 Закону було встановлено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки; порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12 травня 1994 відповідно до ст. 18 Закону Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 302, якою затвердив Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни та опис нагрудних знаків і зразки посвідчень та нагрудних знаків.

Знак був виготовлений на виробничому об'єднанні «Луганський верстатобудівний завод».

Нагрудний знак «Ветеран війни» носиться на правій стороні грудей і при носінні разом з іншими нагородами розміщується вище від них.

Медаль «Ветеран праці» 

Медаллю «Ветеран праці» нагороджувалися трудівники народного господарства СРСР за баготорічну бездоганну працю в народному господарстві, галузі науки, культури, народної освіти, охорони здоров'я, державних установах та громадських організаціях, а також робітники, колгоспники і службовці на знак визнання їх трудових відзнак по досягненні трудового стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугою років або за віком.

Медаль носиться на лівій стороні грудей, за наявності у нагородженого інших медалей СРСР розташовується після медалі «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

На 1 січня 1995 року медаллю «Ветеран праці» було проведено близько 39 197 100 нагороджень.

Орден «За мужність»

Орден «За мужність»  надається для відзначення військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та інших осіб за особисті мужність і героїзм, виявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у боротьбі зі злочинністю, а також в інших випадках при виконанні військового, службового, громадянського обов'язку в умовах, пов'язаних з ризиком для життя.

Указом Президента України Л. Д. Кучми № 1329/99 від 14 жовтня 1999 року з нагоди 55-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, за мужність і самовідданість, виявлені в боротьбі з фашизмом у роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років було постановлено нагородити відзнакою Президента України — орденом «За мужність»:

- осіб рядового, сержантського та старшинського складу — учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні.

Указом Президента України Л. Д. Кучми № 1314/2003 від 18 листопада 2003 року на доповнення указу № 1329/99 було постановлено нагородити орденом «За мужність»:

- партизанів і підпільників - учасників бойових дій у ВВв.

Указом Президента України В. А. Ющенко № 161/2006 від 28 лютого 2006 року була поширена чинність указу № 1329/99 щодо нагородження орденом «За мужність»:

- учасників бойових дій у війні 1945 року з імперіалістичною Японією.